|
Шануй батька свого і мати свою
Як ми звертаємось до батьків? На «ти»?
Форма «ти», звичайно, полегшує контакт. Люди поважатимуть чи не
поважатимуть тебе в залежності від того, як ти дозволиш їм до себе
звертатися. З дітьми те ж саме. Тільки тоді вони шануватимуть своїх
батьків, коли ми будемо їх послідовно цьому вчити. Не робімо кривди
дітям! Навчімо їх любові й пошани до батька і матері! Не дозволяймо
дітям проявів істерії, підвищення голосу, підняття руки на батька чи
матір, навіть жартома.
Батькові не можна дозволяти, щоб діти насміхалися з матері. Мати не
повинна допустити, щоб діти чинили опір батькові. Коротше кажучи,
батьки повинні ставити дітям єдині вимоги. Не може існувати коаліція
матері з дочкою проти батька, навіть якщо той втратив роботу і почав
пити. Якщо батько має щось проти матері, він не може з’ясовувати з
нею стосунки при дітях. Зачекайте. Поговоріть про це наодинці. Не
шукайте також підтримки в дітей, бо нічого не виграєте, а лише
втратите.
Не тлумачте дітям, що ми, батьки, завжди все знаємо краще, що завжди
були чемними дітьми, що добре вчилися, що ніколи не помилялися. Адже
помилятися і виправляти помилки означає жити. Батьки є звичайними
людьми. Краще цю правду вчасно роз’яснити, аніж чекати, поки діти з
великим розчаруванням самі її відкриють.
Матері не можна нарікати на своїх дітей у присутності третьої особи.
Так нічого не досягнете, тільки ослабите свою позицію. Не виховуйте
дітей у присутності гостей. Обіцяйте не більше, ніж можете зробити.
Батькові не можна обіцяти надто легко. Але якщо пообіцяв дитині, то
треба дотримати слова!
- Тату! Тату! Ходи, я мушу тобі щось показати!
- Не заважай мені, донечко. Невже не можна прийти через півгодини?
Це обіцянка. Дитина пам’ятатиме про неї. Чекатиме
на тебе.
Надіятиметься на похвалу за малюнок чи палац з піску… Ти забув? Не
дотримав слова? Тра-пляється. Треба вибачитись.
- Мені так прикро, що я не прийшов, як обіцяв. Розкажи мені,
про що йдеться. Тепер я маю час.
Будемо разом…
Поваги не можна домогтися наказом.
Повагу потрібно заслужити |
